З ювілеєм!

5 вересня Валентина Михайлівна відзначає високий життєвий ювілей. Щирі вітання складатимуть їй цього дня рідній і друзі, колеги й читачі.
Письменниця працює нині над новою поетичною збіркою, до якої увійшли і вірші, що тут публікуються.

Сподівання

Вечір сіє дощем і народжує щем,
наповняються очі сльозою.
Серце ниє, болить, біль ятриться, не спить.
Я сумую в цей час за тобою.

Скоро осінь пройде, вже і сніг де-не-де,
притулюся до теплої грубки.
За вікном хай гуде, сніг до ранку іде,
жаль не чути вже мами-голубки.

Швидко тануть літа, я вже зовсім не та,
та назад вже ніщо не вернеться.
Попереду зима, холоднюча вона,
з болем спомин в мені відізветься.

Ще прилине весна, чарівниця вона,
заспокоїть моє серце хворе.
Сльози висушить вмить і захочеться жить,
все забудеться: прикрощі й горе.

Спалені мости

Знов шалений вітер завиває,
все зриває й кидає до ніг.
То голосить, то ніби співає,
гордий, що жару він переміг.

Крутить він і сніг в шаленім танці,
піднімає й кида теж до ніг.
Стишить трохи він пориви вранці,
я хотів приборкати й не зміг.

Ой ти, вітре, вітре-буревію,
зупинись хоча б на одну мить!
Я злітати в небо давно мрію,
на землі душа чомусь болить.

Хочу я там правду відшукати
і сюди, на землю, принести.
Відчуваю, нам її не мати,
бо до неї спалено мости.